Описание
ЗМІСТ
Вступ
1. Народний депутат – повноважний представник Українського народу
2. Депутатський мандат
3. Функції і повноваження народного депутата
4. Гарантії депутатської діяльності
5. Припинення повноважень народного депутата України
Висновки
Список використаних джерел
Робота містить 30 сторінок
Мандат (лат. mandatum — наказ, доручення) — це документ, який засвідчує легітимність (законність) повноважень депутата будь-якого представницького органу, а також обсяг повноважень, прав і привілеїв депутата. Це також публічна функція, що покладається на депутата парламенту за допомогою виборів і зміст якої визначається Конституцією та законами держави [19]. Конституційну модель депутатського мандата утворюють принципи статусу народного депутата — принцип несумісності представницького мандата, непорушність повноважень депутата, парламентська недоторканність тощо, які дістають свою нормативну фіксацію в Конституції.
У практиці зарубіжних європейських держав імперативний мандат відійшов у минуле разом з феодалізмом: він виник свого часу з юридичного поняття цивільно-правового мандату (доручення), по-перше, зобов’язував обраного депутата представляти інтереси тільки своїх виборців; по-друге, надавав останнім право вільно відкликати представника у будь-який момент при незадовільному, на їхню думку, виконанні доручення. Як зазначає В. М. Шаповал, «…взаємовідносини виборців та обранців до державного представницького органу не можна ототожнювати з такими, що виникають між учасниками цивільно-правових відносин. Волевиявлення виборців обмежується самим актом обрання і за умов вільного мандата практично не впливає на зміст конституційно-правового статусу парламентаріїв» [25].
С. Сієс першим сформулював розгорнуту концепцію депутатського мандата, який, на його думку, мав бути вільний. Він зазначав, що народ може визначити мету діяльності представників, але повинен надавати їм цілковиту свободу при визначенні способів досягнення цієї мети. Водночас він зазначав, що народ у будь-який час може відкликати своїх депутатів, якщо вони відхилятимуться від визначених для них цілей. Проте, зі зміною значення представництва, С. Сієс змінив і свої погляди на мандат представників. Зокрема дослідник зазначав, що, хоча від народу залежить передача його представникам законодавчого мандата або мандата на прийняття конституції, в межах цих мандатів влада депутатів дорівнює владі народу, тобто є необмеженою.
