Описание
ПЛАН
Вступ
РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ФЕНОМЕНА СТРАХУ У ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ
1.1 Генезис страху: від античності до сучасності
1.2 Психологічна сутність страху та тривожності як станів особистості
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СТРАХІВ
2.1 Класифікація страхів
2.2 Хоробрість як протилежність страху
2.3 Позитивне та негативне значення страхів
ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ
Список літератури
Робота містить 38 сторінок
Перші спроби дослідити страх були зроблені ще філософами найрізноманітніших шкіл і напрямків. Так, роздуми щодо природи страху є у працях Аристотеля, Т. Гоббса, Р. Декарта, І. Канта, А. Камю, С. К’єркегора, М. Монтеня, Платона, Ж.-П. Сартра, Б. Спінози, П. Тілліха, Л. Фейєрбаха.
На думку П. Тілліха, існує три форми тривоги: тривога долі і смерті, тривога порожнечі і втрати сенсу, тривога провини і осуду. П. Тілліх наголошує, що тривога в усіх трьох видах — екзистенційна, вона властива людському існуванню як такому. Слід зазначити, що філософи-екзистенціалісти розуміли страх як позитивне явище — він необхідний для активізації рефлексивних процесів для вирішення складних ситуацій [13].
Вперше наукове вивчення емоцій взагалі, і страху зокрема, можна зустріти у праці Ч. Дарвіна «Вираження емоцій у людини і тварин». Вчений намагався пояснити біологічне походження експресивних рухів при емоціях, і дійшов висновку, що більшість емоційних явищ характерні лише для людини і майже не мають аналогів серед тварин.
У «периферичній» теорії емоцій К. Ланге страх розглядається як базова емоція, яка пов’язана з реакцією на зовнішню загрозу. К. Ланге вважав, що страх — це явище, споріднене з печаллю. Такі висновки він робить на основі фізіологічних реакцій організму: страх призводить до паралізування довільних рухів, а також до судомного стану м’язів, що звужують судини. Ці реакції, на думку К. Ланге, також відносяться до проявів печалі. Але у випадку страху можна виділити ще одну реакцію — скорочення решти органічних м’язів [3].
У. Джеймс розглядав страх як одну із трьох найсильніших емоцій разом із радістю та гнівом. Дослідник вважав, що страх непідробний, онтогенетично ранній інстинкт людини. Він вивчав об’єкти, які викликають страх у людини: висоту, павуків, зміїв, шум; і при цьому намагався визначити, чим саме викликаний той чи інший страх — інстинктом чи научінням. Під час аналізу причин страху, У. Джеймс дійшов висновку, що деякі форми страху, як і форми поведінки під час переляку, є рудиментами інстинктів [4].
