Описание
Після загибелі в авіакатастрофі батьків малолітнього Петра Тихонова, що проживає в м. Києві, його єдиним близьким родичем залишився дядько — Т.В. Тихонов, що постійно проживає в Мінську і є громадянином Республіки Білорусь. Приїхавши до Києва, Т.В. Тихонов вирішив узяти на себе обов’язки з виховання племінника, проте не визнав за необхідне звернутися до місцевого органу опіки та піклування для оформлення необхідних документів. Узявши Петра з собою і не розв’язавши проблем із приватизованою його покійними батьками квартирою та іншим майном, що залишилося, він повернувся до м. Мінська. При цьому Т.В. Тихонов виходив з необхідності допомогти хлопчику перенести втрату батьків в іншій обстановці. Через деякий час після повернення до м. Мінська він все-таки вирішив «узаконити» фактичне виконання обов’язків опікуна і подав відповідну заяву до органу опіки та піклування за місцем свого проживання. Проте йому було відмовлено у призначенні опікуном хлопчика з посиланням на необхідність вирішення цього питання в органі опіки та піклування за місцем постійного проживання і перебування майна племінника на території Республіки Білорусь та із застосуванням білоруського законодавства.
Законодавством якої держави (Республіки Білорусь або України) слід керуватися при встановленні опіки над малолітнім Петром Тихоновим? Чи може бути призначений опікуном особи, що є громадянином України, громадянин іншої держави — члена СНД, якщо він не проживає на території України? Чи правильно вчинив орган опіки і піклування?
Ці відносини врегульовуються законодавством України (Сімейним кодексом України та Цивільним кодексом України). Відповідно до статті 244 СК України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
