Описание
У 2006 р. громадянин Вірменії М. Багіров і громадянка України В. Мовчан зареєстрували шлюб в одному з органів РАЦСу м. Львова. При цьому подружжя громадянства і своїх прізвищ не змінили. На початку 2008 р. вони виїхали на постійне місце проживання до Єревана, проте сімей не життя у них не склалося, почалися конфлікти і сварки. У зв’язку з цим Мовчан вирішила розірвати шлюб з Багіровим і повернутися додому, на що той відповів категоричною відмовою, сподіваючись на нормалізацію стосунків. Тоді Мовчан виїхала до батьків у м. Львов, де подала заяву про розірвання шлюбу з Багіровим до суду за місцем проживання батьків. Дізнавшись про це, Багіров визнав дії дружини незаконними і направив до суду письмове прохання не розглядати заяву Мовчан про розірвання шлюбу по суті. В обґрунтування свого прохання він послався на необхідність розгляду позовної заяви тільки за місцем проживання подружжя і з дотриманням законодавства країни проживання, незалежно від громадянства подружжя.
Чи підлягає задоволенню прохання Багірова? Яке рішення прийме суд за позовом Мовчан?
Ці відносини врегульовуються Сімейним кодексом України і Цивільним процесуальним кодексом України. Із умов задачі видно, що подружжя дітей не має. Відповідно до частини 1 статті 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.
