Описание
ПЛАН
Вступ
1. Виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
2. Виконання рішень іноземних судів
3. Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
4. Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу
Висновок
Список літератури
Робота містить 21 сторінку
Розгляд справ з іноземним елементом здійснюється за «законом суду», тобто застосуванню підлягає законодавство країни, в межах юрисдикції котрої здійснює судочинство суд.
Ще раз акцентуючи увагу на проблему неможливості ефективного застосування норм Закону України ¬Про виконавче провадження» при виконанні рішень щодо іноземних суб’єктів, слід акцентувати увагу на заходах (способах) примусового виконання рішень. Основним способом виконання рішень про майнові стягнення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні і примусовій реалізації. При цьому накласти арешт і вилучити майно боржника-іноземця, що знаходиться за межами території України, державний виконавець не має жодної можливості. Теж саме стосується звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію: якщо джерело періодичних доходів боржника знаходиться за межами України, звернути стягнення на такі доходи боржника в порядку, визначеному ст.48 Закону України ¬Про виконавче провадження», є неможливим. Таким чином, застосувати заходи примусового виконання рішень у майнових спорах державний виконавець може лише за наявності у боржника-іноземця майна або періодичних доходів виключно на території України. Якщо ж усе майно боржника-іноземця, на яке може бути звернено стягнення, знаходиться за кордоном, а він лише проживає (перебуває) на території України виконавче провадження має бути завершено шляхом повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі пункту другого частини першої ст.47 Закону України ¬Про виконавче провадження». При цьому мета виконавчого провадження — своєчасне і повне виконання рішення не може бути досягнута [10].Ще раз акцентуючи увагу на проблему неможливості ефективного застосування норм Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішень щодо іноземних суб’єктів, слід акцентувати увагу на заходах (способах) примусового виконання рішень. Основним способом виконання рішень про майнові стягнення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні і примусовій реалізації. При цьому накласти арешт і вилучити майно боржника-іноземця, що знаходиться за межами території України, державний виконавець не має жодної можливості. Теж саме стосується звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію: якщо джерело періодичних доходів боржника знаходиться за межами України, звернути стягнення на такі доходи боржника в порядку, визначеному ст.48 Закону України ¬Про виконавче провадження», є неможливим. Таким чином, застосувати заходи примусового виконання рішень у майнових спорах державний виконавець може лише за наявності у боржника-іноземця майна або періодичних доходів виключно на території України. Якщо ж усе майно боржника-іноземця, на яке може бути звернено стягнення, знаходиться за кордоном, а він лише проживає (перебуває) на території України виконавче провадження має бути завершено шляхом повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі пункту другого частини першої ст.47 Закону України ¬Про виконавче провадження». При цьому мета виконавчого провадження — своєчасне і повне виконання рішення не може бути досягнута [10].
