Описание
Громадянка Жарова, що проживає в м. Ромни, звернулася до міської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки площею 0.28 га, яку в 1976 р. отримала у спадок від свого батька разом із житловим будинком. У процесі попереднього розгляду справи з’ясувалося, що згідно з планом земельної ділянки, за даними бюро технічної інвентаризації та експертизи, за громадянкою Жаровою закріплено лише 0,17 га. Ці відомості були також підтверджені інвентаризаційною комісією, що проводила контрольні обміри земель на виконання постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 р. Під час інвентаризації виявлено, що в травні 1984 р. за рішенням тодішньої міської ради частина земель у розмірі 0,07 га була надана громадянину Архипову для індивідуального будівництва, а земельна ділянка розміром 0,04 га самовільно зайнята сусідкою Маляренко, при встановленні огорожі, коли сім’я Жарової за строковим трудовим договором у 1980-1985 pp. перебувала у районі Крайньої Півночі.
Приватизаційна комісія схвалила передані їй матеріали про приватизацію 0,12 га землі Жарової, уважаючи, що такий порядок склався у процесі землекористування. На підставі цього міська рада винесла рішення про приватизацію — Жаровою 0,12 га. Це рішення вона оскаржила в суді.
Чи підлягає позов задоволенню? Як вирішити справу?
Методичка здесь
метод з задачами Земельне право
