Психологічна діагностика характерологічних особливостей та темпераменту особистості в юнацькому віці курсова 2021

3.00 $

Категория:

Описание

ПЛАН
Вступ
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІАГНОСТИКИ ХАРАКТЕРОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТА ТЕМПЕРАМЕНТУ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
1.1 Темперамент особистості та характерологічні особливості у вітчизняній та світовій психології. Їх взаємозв’язок та відмінності
1.2 Психологія темпераменту і характеру
1.3 Психологічні особливості юнацького віку
ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ
Висновки
Список літератури

Робота містить 30 сторінок

Усі люди відрізняються особливостями своєї поведінки: одні рухливі, енергійні, емоційні, інші повільні, спокійні, незворушні, хтось замкнутий, скритний, сумний. Одне і те ж особистісне властивість, наприклад патріотизм, може мати різну динаміку вираження від миттєвого кидка на амбразуру противника (подвиг Олександра Матросова) до багаторічної методичної повної пересторог діяльності в тилу ворога (Ріхард Зорге).
Складність проблеми темпераменту та його особливостей обумовлює наявність в психологічній науці різних визначень даного терміну, а також різних підходів до вивчення змісту й передумов темпераменту. Так, за В.Д.Небиліциним, “Темперамент — це характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, швидкості, інтенсивності психічних процесів і станів, які складають цю діяльність” [11, с. 153]. Згідно з І.С.Вотчіним та А.А.Бочкарьовим, “Темперамент — це сукупність властивостей, які характеризують динамічні особливості перебігу психічних процесів і поведінки людини, їх силу, швидкість, виникнення, припинення й зміни, тобто збудження, гальмування й переключення” [4, с. 4]. На думку С.Л.Рубінштейна, темперамент являє собою динамічну характеристику психічної діяльності індивіда [17].
Таким чином, складність проблеми темпераменту, наявність різних точок зору щодо розуміння змісту цього феномену зумовлює наявність різних підходів до проблеми впливу темпераменту на становлення інших психічних феноменів, у тому числі — характеру.
У XIX ст. стрімкий розвиток біології й медицини сприяв активізації психологічних досліджень, підвищенню уваги вчених до проблеми особистісного розвитку індивіда, зокрема — до проблеми характеру. Так, як зазначає Ф.Полан, “В яку б галузь людської діяльності й життя ми не подивились, ми скрізь побачимо, що наша нездатність оцінювати характери є причиною нескінченних негараздів, страждань і нещасть” [14, с. 1]. Одні з перших розробок проблеми співвідношення феноменів темпераменту і характеру представлені в роботах А.Бена, Дж.С.Мілля, Т.Рібо та інших.