Описание
Зміст
Основним джерелом права соціального забезпечення є:
нормативно-правовий акт;
нормативно-правовий договір;
правовий звичай;
судовий прецедент.
Методичка тут
Метод ПСЗ 2019
Курсовые, контрольные работы, задачи для студентов любого уровня сложности
Основним джерелом права соціального забезпечення є:
нормативно-правовий акт;
нормативно-правовий договір;
правовий звичай;
судовий прецедент.
Методичка тут
Метод ПСЗ 2019
Вступ
Поняття і види джерел права соціального забезпечення. Класифікація джерел права соціального забезпечення
Конституція України – основне джерело права соціального забезпечення
Акти міжнародно-правового регулювання соціального забезпечення
Закони України – провідні джерела права соціального забезпечення
Підзаконні акти в системі джерел права соціального забезпечення
Значення актів Конституційного Суду України та судової практики в правовому регулювання відносин у сфері соціального забезпечення
Акти соціального партнерства джерела права соціального забезпечення
Поняття та види принципів права соціального забезпечення
Загальна характеристика принципів права соціального забезпечення
Всезагальність права на соціальне забезпечення
Залежність права на соціальне забезпечення від соціального ризику
Соціальне страхування
Гарантування соціальним забезпеченням гідного рівня життя особи
Відповідність соціального забезпечення міжнародним стандартам
Висновки
Список використаної літератури
Відповідно до Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Якщо міжнародним договором України передбачені інші правила, ніж у законі, то застосовуються правила міжнародного договору [1, ст.9].
Серед міжнародних документів особливе місце посідає Загальна декларація прав людини, яка передбачила право людини на соціальне забезпечення за допомогою національних зусиль та міжнародного співробітництва й відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Вступ
Поняття, ознаки та види соціальних ризиків. Класифікація соціальних ризиків
Непрацездатність як соціальний ризик
Види непрацездатності
Об’єктивно-фізіологічна та об’єктивно-юридична непрацездатність
Загальна характеристика постійної непрацездатності
Поняття, ознаки та порядок установлення стійкої непрацездатності
Інвалідність: поняття, причини, види
Загальна характеристика груп інвалідності
Порядок установлення інвалідності
Втрата годувальника як соціальний ризик
Поняття, критерії та порядок підтвердження малозабезпеченості
Бідність, межа бідності, глибина бідності
Висновки
Список використаної літератури
Інвалідністю вважається соціальна недостатність внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров’я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги. При цьому соціальна недостатність (дезадаптація) визначається як нездатність людини виконувати звичайну для її становища роль у суспільстві. Залежно від ступеня втрати здоров’я законодавством передбачено встановлення 3 груп інвалідності: І, 11 і III.
Малозабезпеченість як соціальний ризик визначає неспроможність особи чи сім’ї з огляду на об’єктивні чинники забезпечити середньомісячний сукупний дохід на рівні прожиткового мінімуму в державі.
Державні соціальні стандарти — це:
встановлені на кожний визначений період мінімальні розміри матеріальних та інших благ, які гарантують соціально-прийнятий рівень їх споживання та призначені для встановлення обов’язкового мінімуму витрат (бюджетних, коштів підприємств) на такі цілі;
встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;
обидві відповіді правильні;
правильних відповідей немає.
Соціально-фізіологічний стан людини, що зумовлений втратою чи зменшенням природних функцій організму або зниженням професійної кваліфікації та неможливістю здійснення трудової діяльності відповідно до суспільно значимих вимог − це:
малозабезпеченість;
не фаховість;
непрацездатність;
інвалідність.