Правління біржі, реферат

Банківське право задача 4

Описание

Між банком «ВестЛТД» і ПАТ «Добробут» 21 березня 2002 року укладено кредитний договір на суму 500000 грн. із строком повернення 21 березня 2004 року та сплатою 17% річних від суми кредиту.
Майновими поручителями ПАТ «Добробут» виступили 5 колективних сільськогосподарських підприємств. Кожне поручилося майном в сумі 140000 грн. Майнове поручительство було оформлено єдиним договором, скріплено підписами та печаткою всіх сторін кредитної угоди: банком, ПАТ «Добробут» та 5 КСП.
21 березня 2004 року кредит не був повернутий і 20 травня 2004 року банк звернувся з претензією до ПАТ та поручителів як солідарних боржників про повернення суми кредиту, процентів за користування та пені за прострочку.
Оскільки відповіді на претензію не надійшло, банк звернувся з позовом до господарського суду. В судовому засіданні представник ПАТ заявив, що господарський суд порушив справу про оголошення його банкрутом за заявою податкової адміністрації, і тому ПАТ неспроможне повернути кредит. Лише 2-є з майнових поручителів погодилися виконати свої зобов’язання у сумі, передбаченій договором. Решта три відмовилися від виконання своїх зобов’язань з таких мотивів: майнова порука укладалася виключно в особистих інтересах голів КСП, які на час розгляду справи усунуті з посад загальними зборами. Сама ж угода суперечить цілям діяльності КСП і має бути визнана недійсною згідно із ст.227 Цивільного кодексу України.
Проаналізуйте ситуацію.

Фінансовий контроль. Відповідальність за порушення фінансового законодавства. реферат 2016 р.

Описание

Зміст
Вступ
Поняття й значення фінансового контролю
Види фінансового контролю
Методи фінансового контролю
Підстави відповідальності за порушення фінансового контролю
Відповідальність за порушення бюджетного законодавства
Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства
Висновки
Список використаних джерел

Законодавче закріплення застосування штрафних санкцій до юридичних осіб за порушення податкового законодавства вимагає розгляду правової природи цих санкцій. Вчені-адміністративісти стверджують, що для підвищення ефективності законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб потрібно визначити загальні засади і механізм притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності1. Оскільки нині КУпАП не визнає юридичних осіб суб’єктами адміністративних правопорушень, то слід з’ясувати важливе теоретичне і практичне питання про належність штрафних санкцій, застосовуваних до платників податків — юридичних осіб, до певного виду юридичної відповідальності.